Учитель без педагогического образования? Дайте два!

[istind]

Я давно слышу об этой программе – когда в школу приходит человек из профессии, очень далекой от преподавания. Я подумала, что это что-то совершенно несерьезное, потому что учитель – это не только про знания, но и про умение передавать их другим, удерживать внимание класса, выстраивать отношения с детьми. 1 сентября появилась возможность посетить Петровский лицей, который присоединился к этому проекту еще в 2017 году.

После довольно короткой очереди поздравлений от директора и учителей и первого звонка, после которого школьники из выпускного класса повели первоклассников на урок, настало время пообщаться с участниками программы.

Самое первое, что выяснилось, это то, что потенциальные учителя проходят не только серьезный отбор, но и интенсивную подготовку, в том числе методическую. Если коротко, то программа называется «Учи» и реализуется общественной организацией «Teach for Ukraine», которая с 2017 года работает над преодолением образовательного неравенства в стране. Это программа развития лидерских качеств через обучение в небольших сообществах. Он привлекает выпускников и молодых специалистов для преподавания в течение 1-2 лет в школах в небольших населенных пунктах. За это время был задействован 101 участник и 54 школы в 6 областях Украины, а около 20 тысяч детей смогли учиться у молодых и современных педагогов.

Одна из участниц программы, Ксения Ленцова, по образованию она врач, работала педиатром, но с детства мечтала стать учителем биологии.

«У меня был сложный период, много проблем, я «перегорела» на работе, и встал вопрос – чем заниматься дальше в профессиональном плане?, - рассказывает Ксения, – я случайно наткнулась в социальных сетях на рекламу программы «Научи», и подумала: «Вау, это мой шанс, надо попробовать!».

Ксения прошла все этапы отбора и подготовки и попала в программу. Работа мне очень понравилась, женщина говорит, что чувствует себя счастливой и поэтому решила продолжить работать второй год. Кстати, сами этапы отбора очень сложные.

«Было 6 этапов, — вспоминает Ленцова, — это подача заявки, ее рассмотрение, затем резюме, собеседование и тематическое собеседование. Далее идет симуляционный урок онлайн, а затем, собственно, финальный этап отбора – интенсив Летний институт. Они проходили обучение онлайн и офлайн. Помимо учебы, она также включает в себя работу с детьми, подготовку и проведение занятий. Для этого ученики 5-11 классов набираются в летний дневной лагерь Summer Academy. В течение 10 дней за нами следят – как мы взаимодействуем с детьми, как преподносим себя, материал и т.д.».

В первый год Ксения преподавала биологию с 7 по 10 класс, в этом году она будет работать с теми же детьми, которые уже учатся, соответственно, в 8-11 классах. Работа педиатра почти никак не помогала, хотя взаимодействие с подростками ей привычно. Но больше всего помог Летний институт, где за полтора месяца интенсивно осваивали основы психологии, нейрофизиологии, педагогики, а также полезные практические навыки.

Больше всего я переживала о том, смогу ли я наладить отношения с детьми. «Но я сделала это», — говорит Ксения. «Мне кажется, да, я неплохо умею объяснять простыми словами, я слышал такие отзывы от студентов».

У Ленцовой пока нет желания возвращаться в медицину: «Я очень благодарна Teach for Ukraine, в первую очередь, как сообществу, что оно поддерживает меня на моем жизненном пути, и я хотела бы быть вовлеченной в программу после завершения своего участия».

Інша учасниця програми - Анна Божко, вона має диплом вчителя англійської мови, але довгий час викладала мову як репетитор, або в приватних школах і дитячих центрах.

"Завжди хотіла піти в школу, але самій було це зробити страшно, в тому числі й через фінансові перестороги, - пояснює Анна. - Потім познайомилась із програмою і пазл склався. Для мене це і можливість переїхати (учасники програми переїжджають у місцину, де працюватимуть), і шанс реалізувати мрію, і, звісно, зробити гарну справу, бо мені питання освіти дуже болить".

За словами Божко, саме можливість отримати необхідну підтримку спільноти, відчути, що вона не одна, а також невелика фінансова підтримка від програми, дозволили зробити крок до бажаної професії. А діти отримали гарного вчителя, що володіє сучасними методами і методиками викладання.

Діти теж задоволені.

"Вчителі з програми дуже класні, - розповідає Дарина Коваленко із 11Б класу, - у нас був хорошиий досвід з усіма учителями з програми. Це два вчителя з української мови і вчителька біології, є ще вчителі, які не викладають безпосередньо в нашому класі. Вони дуже сучасні, з ними легко йти на контакт, з ними дуже легко домовлятись в плані "В мене є ідея..", бо вони завжди готові з цим допомогти".

За словами підлітки, зазвичай вчитель із програми не має давно обкатаної програми, і тому використовує всі методи, щоб зацікавити предметом.

"Наприклад, на уроки англійської, - пояснює вона, - наша вчителька приводила носіїв мови, щоб ми могли попрактикуватись. Вчителька біології пропонувала нам робити різні цікаві досліди. Під час вивчення теми жирів і вуглеводів ми виготовляли бальзами для губ та креми для рук".

Разом із вчителькою англійської Дарина їздила на міжнародну конференцію від Teach for all у Відень, де представляла Україну, розповідала там про навчання під час війни та учнівське лідерство.

Коли діти розійшлись на перший в цьому навчальному році урок, пролунала тривога. Тому бесіда з директоркою Петрівського ліцею (Петрівської сільської ради, Петрівської територіальної громади) Ольгою Петрівською проходила вже в укритті.

До речі, саме укриття – не просто підвал, де всі класи сидять поруч. У великому приміщенні є окремі "класи" з партами, дошками і є достатньо місця, щоб ніхто нікому не заважав.

- Ще в 2017 році мені якось написала знайома, чи не потрібна мені в школу вчителька, - розповідає Ольга Петрівська. - А наша школа тоді була дуже потужна, до нас люди хотіли йти. Моя знайома розповіла, що хоче працювати в школі, і розповіла про програму від "Навчай для України". Все цікаво, кажу, але мені потрібен вчитель не української мови й літератури, а історії. Тоді вона запропонувала мені таку людину, але для цього треба було податися у програму". Ми подались і з того року співпрацюємо, за виключенням періоду ковіду та початку повномасштабної війни, а з 2023 року поновили співпрацю.

- Ви самі вирішили приєднатись, не треба було домовлятись із керівними органами?

- Сьогодні школи мають автономію, а з 2017 року діє закон, за яким на посаду вчителя можна брати людину з профільною освітою, не обовʼязково педагогічною. У нас так працювали два вчителі історії, англійської мови, біології та української мови і літератури.

- Чи виникають проблеми у таких вчителів із методикою викладання, технікою тощо, адже багато чого набувається з досвідом?

- Я з 2004 року в закладах освіти і знаю багато людей із педагогічною освітою, які абсолютно не вміють подати матеріал. Можна отримати педагогічну освіту з відзнакою і не вміти донести дітям інформацію. Цей проєкт унікальний тим, що йдуть люди, які хочуть допомогти дітям опанувати знання. У них є знання, є шалене бажання нести розумне, світле й вічне, вони приходять до нас, і хто я, щоб їм заважати?

І це ж не просто людина, яка раптом захотіла викладати в школі. В програмі всі бажаючі проходять суворий відбір, складають тест на кшталт національного мультимедійного предметного тесту, проходять школу й літній інститут, пробують організовувати свої перші уроки, у них є змістовна методична підтримка й надалі. Крім того, вони їздять на навчальні сесії, відпрацьовують навички так, як не роблять і в педагогічному виші.

- Що такі люди привнесли в вашу школу?

- В першу чергу трансформацію в комунікації і нові форми організації роботи. Вони і з дітьми, і з колегами спілкуються на рівних, вільно, не дивлячись на посади. Учасники програми разом з дітьми організували подкаст, який зараз є на всіх платформах, і де обговорюються різноманітні питання. Завдяки ним активно розвивається самоврядування, різні активності. Так, минулого року вчителька англійської мови та літератури з учнями організували перформанс, де діти згадували, як почалася війна і розповідали про свій досвід. Прийшли всі батьки. Це було дуже щемливо, і багато з батьків говорили потім, що вони не знали, що їх діти переживали саме так.

Також учасники проєкту безкоштовно проводили додаткові заняття з дітьми. Бо освітні втрати є у всіх і це не лише питання школи – пандемія, війна. Немає їх, мабуть, лише у тих дітей, що працювали з репетиторами. Цей проєкт дозволяє показати дітям, де потім їхні знання можуть знадобитись, привʼязати до реальності. Це дуже цінно.

Багато вчителів, які закінчують програму, залишаються у нас. І саме завдяки їй ми повністю закрили всі ставки вчителів.

Більш докладно про саму програму розповіла Оксана Зьобро, комунікаційна директорка ГО "Навчай для України".

- Це унікальна програма лідерського розвитку, адже платиш за неї не ти, а тобі — стипендію та заробітну плату. Водночас програма створена не лише для розвитку учасників, а й для головних бенефіціарів — дітей у малих громадах. Саме вони отримують у школі нового вчителя чи вчительку, які допоможуть здобути якісні знання, стануть близькими дорослими, рольовими моделями та тими, хто підтримає й надихатиме.

- Програма охоплює всі регіони України?

- Цьогоріч ми співпрацюємо зі школами в чотирьох областях — Одеській, Полтавській, Київській та Івано-Франківській. У різні роки ми працювали з різними областями, але системно ми завжди і розглядаємо можливості для географічного розширення.

- В яких ще країнах діє проєкт і як саме?

- Teach for вирішує різні освітні виклики вже в 64 країнах світу. У кожній він відповідає на актуальні потреби суспільства. Наприклад, в Україні програма допомагає долати проблему доступу до якісної освіти в малих громадах. В Австрії — зосереджена у Відні, а саме в районах міста, де у школах великий відсоток дітей з сімей мігрантів із недостатнім знанням мови. В інших країнах виклики інші, але суть одна: дати дітям, які цього найбільше потребують, якісну освіту та значущого дорослого поруч.

Водночас учасники програми отримують унікальний досвід: розвивають лідерські навички, вчаться менеджменту й комунікації, здобувають міцну основу для подальшої кар’єри — як в освітньому секторі чи громадському середовищі, так і в будь-якій іншій сфері, де цінуються лідерські та управлінські якості.

- Що далі відбувається з учасниками?

- Програма триває один або два роки, після цього вони обирають власний карʼєрний шлях. Дехто залишається в освіті. Серед наших випускників є директори та завучі шкіл, а частина цьогорічних учасників продовжили роботу саме у тих школах, де викладали під час програми. Інші обирають громадський сектор. Серед випускниць є засновниці власних громадських організацій, зокрема ГО "ЗНОВУ". Дехто повертається до своєї попередньої професії або обирає нову. Є й ті, хто продовжують кар’єру в державному секторі, зокрема у Міністерстві освіти і науки.

* * *

Пример Петровского лицея наглядно демонстрирует, как можно преодолеть нехватку учителей в школах. Для этого не нужны даже мифические 4 тысячи долларов, о которых власти говорили в 2019 году. Людей, готовых обучать детей в школах, на самом деле достаточно. Но многих отпугивает неприветливая атмосфера в школьном коллективе, отсутствие поддержки, в том числе методичной, и денег.

Участники проекта получают в школе совсем небольшую доплату к зарплате – стипендия составляет всего 12 тысяч рублей. грн. Ну и плюс помощь с жильем в определенном районе. Но о чем говорят участники? В первую очередь, о помощи школьных учителей, администрации и наставников проекта. Потому что ощущение дружеского плеча рядом с собой облегчает первый шаг.

Мог бы штат использовать этот опыт?