З одеського кічману
Бігли два уркани,
Бігли два уркАни та й на во-во-волю.
На В'яземській малині обидва зупинились,
Обидва зупинились відпочить.
Один — герой повстанський,
Махновець партизанський
Дістатись неушкоджен не встиг.
Він весь в бинтах повитий
Горілкою підпитий,
Почав співать куплетів жалібних:
Товариш, товариш,
Болять мої рани,
Болять мої рани в глибоке;
Одна ледь заживає,
Аж друга нариває,
А третя десь засіла у нутре.
За що же ми боролись,
За що ж ми воювали,
За що ж ми проливали свою крів?
Вони же там жирують,
Вони же там гуляють,
А ми ж їм подавай своїх синів!
Товариш, товариш,
Товариш безпорадний,
Зарийте моє тіло в глибоке.
Камінням всли могилу,
І посмішку спочилу
На все обличчя вискали менє.
Товариш, товариш,
Скажіть же моїй мамі,
Що син її загинув у військах;
Він мав в руках рушницю,
ШАблю з литої криці,
І пісеньку веселу на вустах.
З одеського кічману
Зірвались два уркани,
Зірвались два уркани та й на во-во-олю.
На В'яземській малині обидва зупинились,
Обидва зупинились відпочить.